Матеріали для вивчення
Десять років, які зруйнували тисячолітню монархію, відрубали голову королю та королеві, винайшли сучасне поняття громадянина і породили самого Наполеона. Це була перша революція, що відкрито проголосила: влада належить нації, а не помазанику Божому. Усе почалося 5 травня 1789 у Версалі, коли Людовик XVI скликав Генеральні штати — і закінчилося 9 листопада 1799 (18 брюмера) переворотом молодого корсиканського генерала. Між цими датами — штурм Бастилії, Декларація прав людини і громадянина, гільйотина на площі Революції, війни проти пів-Європи і близько 1,4 мільйона загиблих.
Що це було і чому почалося
Наприкінці XVIII століття Франція була найбагатшою країною Європи — і водночас банкрутом. Король Людовик XVI правив одноосібно, скарбниця спорожніла від воєн і розкошів двору, а суспільство ділилося на три стани. Перші два — духовенство і дворянство — майже не платили податків, а весь тягар лягав на третій стан: селян, містян, буржуазію. Коли стало геть скрутно, король скликав Генеральні штати — давні збори представників усіх станів, яких не збирали 175 років.
1789: Генеральні штати, Клятва і Бастилія
Третій стан вимагав голосувати по головах, а не по станах — щоб його голос нарешті важив. Коли їх не послухали, депутати проголосили себе Національними зборами і присягнули не розходитися, доки не дадуть Франції конституцію (знаменита «Клятва в залі для гри в м’яч», 20 червня 1789). Народ Парижа підтримав їх силою: 14 липня 1789 натовп узяв штурмом Бастилію — стару фортецю-в’язницю, символ королівського свавілля. Цей день і досі святкують як національне свято Франції.
Кінець старого світу: Декларація прав і похід жінок
За кілька тижнів революція знесла тисячолітній лад. У ніч на 4 серпня 1789 дворяни самі відмовилися від феодальних привілеїв, а 26 серпня Збори ухвалили Декларацію прав людини і громадянина: усі люди народжуються вільними й рівними у правах. У жовтні тисячі паризьких жінок, доведених до відчаю дорожнечею хліба, пішли пішки на Версаль і змусили короля переїхати до Парижа — під нагляд народу.
Король тікає, народжується республіка
Людовик XVI не змирився. У червні 1791 він спробував таємно втекти з країни, але його впізнали і завернули у містечку Варенн. Довіра до короля впала остаточно. У 1792 Франція опинилася у війні з Австрією та Пруссією, монархію скинули, і 22 вересня 1792 проголосили Першу республіку. Колишнього короля судили як зрадника і 21 січня 1793 стратили на гільйотині. За кілька місяців та сама доля спіткала королеву Марію-Антуанетту.
Терор і Робесп’єр
Республіка воювала з пів-Європою і потопала у внутрішніх заколотах. Щоб урятувати революцію, до влади прийшов Комітет громадського порятунку на чолі з Максиміліаном Робесп’єром. Настав час Терору: будь-кого, запідозреного у зраді, відправляли на гільйотину — загинули десятки тисяч людей. Та зрештою страх обернувся проти самого Робесп’єра: у липні 1794 (9 термідора) його скинули й стратили вже наступного дня.
Директорія і прихід Наполеона
Після Терору владу взяв поміркований уряд із п’яти директорів — Директорія. Він був слабкий, корумпований і нікому не подобався, зате на війні зійшла зірка молодого генерала Наполеона Бонапарта, який громив ворогів в Італії та Єгипті. 9 листопада 1799 (18 брюмера) Бонапарт за допомогою війська розігнав Директорію й забрав владу собі. Революція скінчилася — почалася доба Наполеона.
Що лишилося після революції
Велика французька революція тривала десять років і коштувала близько 1,4 мільйона життів — але змінила світ назавжди. Вона проголосила, що влада належить нації, а не королю, дала людству Декларацію прав людини й гасло «Свобода, рівність, братерство». Звідси беруть початок сучасні поняття громадянства, конституції та прав людини. Навіть метрична система — частково спадок тих років.