Матеріали для вивчення
Двісті двадцять три роки — від заснування першої фортеці на острові Хортиця у 1552 році до маніфесту імператриці Катерини ІІ 3 серпня 1775-го — на дніпровських порогах існувала чи не найдивовижніша політична спільнота ранньомодерної Європи: козацька республіка з виборним кошовим отаманом, чорною радою, власним флотом «чайок» і власним кодексом честі. Запоріжжя одночасно билося з Кримом, з Туреччиною, з Польщею, з Москвою — і одночасно слугувало кожному з цих сусідів за наймане військо. Звідси вийшов Богдан Хмельницький, тут гартувалися Сагайдачний, Сірко, Мазепа і Калнишевський. Сьогодні Січ — наріжний камінь української національної міфології: образ вільної людини, яка волю ставить вище за життя.
Звідки взялися козаки?
За дніпровськими порогами лежало неозоре «Дике Поле» — небезпечний степ, де хазяйнували татари. Туди тікали від панів, кріпацтва й війни люди, що прагнули волі. Озброївшись, вони ставали козаками — вільними воїнами, що самі давали собі раду в цьому суворому краю.
Що таке Запорозька Січ?
Серцем козацтва стала Запорозька Січ — укріплений табір-фортеця на острові серед Дніпра. Першу Січ заснував 1552 року князь Дмитро Вишневецький. Звідси козаки боронили край і ходили в походи. Січ була не просто фортецею, а справжньою козацькою республікою.
Козацька демократія
Найдивовижніше в Січі — її устрій. Козаки самі обирали собі ватажка — кошового отамана на загальних зборах, «чорній раді». Якщо отаман був поганий — його переобирали. У добу королів і царів запорожці жили майже як вільна республіка, де всі рівні.
Як жили козаки
Січ була суворим воїнським братством. Жінок туди не пускали, а всі козаки вважалися рівними братами. Вони славилися хоробрістю, дотепністю й зухвалістю — недарма легендою став лист запорожців турецькому султанові, повний кпинів. Волю козаки цінували понад усе.
Морські походи на «чайках»
Козаки були не лише вершниками, а й сміливими мореплавцями. На швидких човнах-«чайках» вони перепливали Чорне море й нападали на турецькі міста — навіть на околиці самого Стамбула! Вони визволяли християнських бранців із неволі й наводили жах на могутню Османську імперію.
Сагайдачний — гетьман-полководець
Одним із найвидатніших козацьких вождів був Петро Сагайдачний. Він перетворив козацтво на грізну військову силу. 1621 року в Хотинській битві козаки відіграли вирішальну роль у розгромі величезної турецької армії, фактично врятувавши Європу від османського наступу.
Звідси вийшов Хмельницький
Саме на Січі 1648 року козаки обрали гетьманом Богдана Хмельницького. Звідси він підняв велике повстання проти Польщі, з якого постала козацька держава. Січ була справжньою «кузнею» вождів: тут гартувалися ті, хто творив українську історію.
Мазепа й боротьба з Москвою
Згодом Україна потрапила під владу Москви. 1708 року гетьман Іван Мазепа наважився виступити проти царя Петра I в союзі зі шведами, прагнучи здобути волю. Та в Полтавській битві 1709 року шведи й козаки зазнали поразки — і московський тиск на козацтво лише посилився.
Кінець Січі
Вільна Січ дедалі більше заважала імперії. 1775 року, перемігши Туреччину, імператриця Катерина ІІ наказала зруйнувати Запорозьку Січ. Останнього отамана, 85-річного Петра Калнишевського, заслали в монастирську в'язницю на Соловках, де він прожив іще багато років. Так скінчилася доба вільного козацтва — та пам'ять про неї лишилася навіки символом української волі.