Перший в історії людства глобальний військовий конфлікт. На полях бою зустрілися дві коаліції — Центральні держави і Антанта. За чотири роки загинуло близько 17 мільйонів людей, розпались чотири імперії (Німецька, Австро-Угорська, Російська й Османська), а карта Європи переформатувалася назавжди. Закладені у 1919 році протиріччя через двадцять років детонували Другою світовою війною.
Хто з ким воював
Центральні держави: Німецька імперія (кайзер Вільгельм II), Австро-Угорщина (імператор Франц Йосиф I, з 1916 — Карл I), Османська імперія (султан Мехмед V) і Болгарія (цар Фердинанд I).
Антанта (союзники): Франція (з 1917 — прем'єр Жорж Клемансо), Велика Британія (Девід Ллойд Джордж), Російська імперія (Микола II — до 1917), Італія (з травня 1915, прем'єр Орландо), США (з квітня 1917, президент Вудро Вільсон). До них приєднались Сербія, Бельгія, Японія, Греція, Румунія.
Загалом у війні брали участь понад 30 країн; було мобілізовано близько 70 мільйонів солдатів.
Фази Першої світової
Війна йшла на кількох театрах одночасно — Західному фронті (Франція, Бельгія), Східному (Польща, Україна, Балкани), Італійському, Близькому Сході, в Африці й на морі. Ми пройдемо по роках: 1914 — як усе почалось, 1915 — глобалізація, 1916 — найбільші кровопускання, 1917 — переломний рік, 1918 — кінець. Окремо подивимось на побут солдатів, нову зброю і колоніальні театри.
1914: убивство, що поклало початок
28 червня 1914 року 19-річний сербський націоналіст Гаврило Принцип, член організації «Молода Боснія», застрелив у Сараєві ерцгерцога Франца Фердинанда — спадкоємця австро-угорського престолу — та його дружину Софію. Дата 28 червня — день святого Віта (Видовдан), сербське національне свято, символ битви на Косовому полі 1389 року.
Австро-Угорщина звинуватила Сербію у причетності до вбивства і пред'явила ультиматум із 10 пунктів. Сербія прийняла майже всі — крім допуску австрійських слідчих на свою територію. 28 липня 1914 року Австрія оголосила Сербії війну. Через систему союзів за тиждень у конфлікт втягнулися всі великі держави Європи.
План Шліффена і вторгнення в Бельгію
Німеччина мала план Шліффена, розроблений ще у 1905 році: швидко розгромити Францію через нейтральні Бельгію й Нідерланди, а потім перекинути війська проти Росії. План передбачав узяття Парижа за 42 дні.
4 серпня 1914 року німці перейшли бельгійський кордон. Бельгійський опір у Льєжі затримав їх на тиждень. Велика Британія, гарант бельгійського нейтралітету за договором 1839 року, того ж дня оголосила війну Німеччині. Конфлікт став глобальним.
Чудо на Марні і Танненберг
На сході Німеччини 26–30 серпня 1914 року Пауль фон Гінденбург (67-річний пенсіонер-генерал, відкликаний на службу) і його начальник штабу Еріх Людендорф розгромили російську 2-гу армію Олександра Самсонова під Танненбергом. Самсонов застрелився у лісі. Гінденбург став національним героєм; через 18 років він стане президентом Веймарської Німеччини і призначить Гітлера канцлером.
На Заході 6–12 вересня 1914 року французи під командуванням Жозефа Жоффра зупинили німців у 30 км від Парижа — «чудо на Марні». Військовий губернатор Парижа Галлієні розвернув 600 паризьких таксі для перекидання 6-ї армії на фронт — перший в історії масовий моторизований трансфер військ. План Шліффена провалився.
Окопи і Різдвяне перемир'я
Після Марни війна перетворилась на чотирирічну окопну бійню. Лінія фронту простяглась від Швейцарії до Північного моря — суцільні траншеї, колючий дріт, кулеметні гнізда, мільйони снарядів і нікого, хто би прорвався.
На Різдво 1914 року на Західному фронті відбулася неофіційна братанина: близько 100 тисяч німецьких і британських солдатів припинили вогонь, обмінювались сигаретами і шоколадом, грали у футбол між окопами. Командування суворо заборонило повторювати — і в наступні роки таких сцен майже не було. У тому ж секторі під Іпром через кілька місяців відбудеться перша масова газова атака.
Російська армія в Галичині
Поки на Заході розгортався Танненберг, на Південно-Західному фронті російська армія Іванова розбила австро-угорські сили в Галицькій битві (серпень–вересень 1914). 3 вересня росіяни зайняли Львів і всю Східну Галичину. Австрійці втратили 400 тисяч, з них 100 тисяч полонених — катастрофа, від якої імперія не оговталась.
Російська окупація Галичини супроводжувалась русифікацією: митрополита Андрея Шептицького заарештували й вислали в Суздаль, закривали українські школи й товариства. Окупація глибоко позначилась на українсько-російських стосунках на десятиліття вперед.
1915: газ, перші кораблі-жертви, нові гравці
22 квітня 1915 року під Іпром у Бельгії німці вперше в історії воєн застосували хлорний газ: випустили 168 тонн з 5730 балонів проти французько-алжирських позицій. Перші 6 тисяч солдатів задушилися протягом хвилин. Хімічну зброю формально забороняла Гаазька конвенція 1899 року, але хлор подавали з балонів, а не зі снарядів — формальна лазівка.
Розробку курирував німецький хімік Фріц Габер, майбутній Нобелівський лауреат. Його дружина Клара, теж хімік, на знак протесту застрелилася через тиждень.
Галліполі — провальна спроба вивести Туреччину з війни
Перший лорд Адміралтейства Вінстон Черчілль запропонував захопити Дарданелли — стратегічну протоку між Егейським і Мармуровим морями. Ідея була логічна: вивести Османську імперію з війни і відкрити морський шлях до Росії.
Десант почався 25 квітня 1915 року. Турецьку оборону організував 34-річний полковник Мустафа Кемаль (майбутній Ататюрк), який сказав солдатам легендарну фразу: «Я не наказую вам наступати — я наказую вам померти». За 9 місяців боїв Антанта втратила 220 тисяч і евакуювалась у січні 1916 року. Черчілля знято з посади. ANZAC (Австралійсько-Новозеландський корпус) втратив 11 тисяч; 25 квітня досі відзначається як ANZAC Day.
Лузитанія, Італія, Велике відступлення
7 травня 1915 року німецький підводний човен U-20 потопив британський пасажирський лайнер «Лузитанія» біля узбережжя Ірландії. Загинуло 1198 осіб, з них 128 американців. Це викликало хвилю обурення у США і стало одним із факторів, що наблизили американський вступ у війну.
23 травня 1915 року Італія оголосила війну Австро-Угорщині й приєдналась до Антанти — за таємним Лондонським договором, який обіцяв їй Трентіно, Південний Тіроль, Трієст, частину Далмації.
На Східному фронті в травні–вересні німецько-австрійський прорив під Горліцею змусив росіян до Великого відступлення: втрачено Польщу, Галичину, частини Литви й Білорусі. Цар Микола II особисто очолив Ставку — фатальна помилка, що поставила його обличчям до всіх поразок.
Геноцид вірмен
24 квітня 1915 року в Константинополі заарештували близько 250 вірменських інтелектуалів. Це стало початком геноциду вірмен — першого масового геноциду XX століття. «Младотурки» (Енвер, Талаат, Джемаль) звинуватили вірмен у симпатії до Росії після поразки під Сарикамишем; почалися депортації й масові вбивства.
До 1918 року загинуло близько 1,5 мільйона вірмен — приблизно 75% усього вірменського населення Османської імперії. Єврейська традиція пам'яті про погроми Хмельниччини («гзерот тах-ве-тат») і вірменська пам'ять про геноцид XX століття стали двома великими прецедентами «памяті про геноцид» у світовій культурі. Туреччина досі не визнає кваліфікації подій як геноциду.
1916: рік найбільших кровопускань
Начальник німецького Генштабу Еріх фон Фалькенгайн вирішив «знекровити Францію»: атакувати символічну фортецю Верден, яку французи будуть захищати до останнього. Удар почався 21 лютого 1916 року. Командувачем 2-ї армії французи призначили Філіппа Петена з гаслом «Ils ne passeront pas» — «Вони не пройдуть».
Битва тривала 302 дні — найдовша битва Першої світової. Близько 700 тисяч жертв обох сторін. Французи втримали Верден завдяки «Священній дорозі» (Voie sacrée) — ротації військ. У 1940 році 84-річний Петен очолить колабораціоністський режим Віші — національний герой 1916 стане прокляттям 1945 року.
Сомма і дебют танків
Союзники планували великий наступ на річці Сомма, щоб зняти тиск з Вердена. 1 липня 1916 року — перший день битви — став найкривавішим днем в історії британської армії: 57 тисяч жертв за добу, з них майже 20 тисяч загиблих. За один день у Британії осиротіли цілі вулиці й села (формат «Pals' Battalions» — добровольці одного містечка йшли разом).
15 вересня 1916 року на Соммі відбувся бойовий дебют танків Mark I — британська секретна розробка під керівництвом Адміралтейства й Черчілля. Кодова назва «tank» походить від слова-обманки (нібито це водяні резервуари). 49 машин, швидкість 6 км/год, екіпаж 8 — частина застрягла у багні, але психологічний ефект був нищівний. До 1918 року у британців було понад 2600 танків.
Ютландія і Брусиловський прорив
31 травня — 1 червня 1916 року в Північному морі відбулась Ютландська битва — єдина велика морська битва Першої світової між британським Ґранд-флотом і німецьким Відкритим флотом. Тактично німці потопили більше британських кораблів (14 проти 11), але стратегічно — німецький флот більше не виходив у відкрите море. Британська блокада Німеччини трималась до кінця війни.
На Сході Олексій Брусилов застосував нову тактику — одночасний наступ на кількох ділянках без довгого артобстрілу. Брусиловський прорив (червень–вересень 1916) розгромив австро-угорські армії, захопив 400 тисяч полонених і поставив Австро-Угорщину на межу колапсу. Це найуспішніший наступ Антанти 1916 року. Брусилов після 1917 перейшов на бік більшовиків і служив у Червоній армії.
Великоднє повстання у Дубліні
Поки Європа обмінювалась ударами, в Ірландії спалахнуло Великоднє повстання (24–29 квітня 1916). Ірландські республіканці на чолі з Патріком Пірсом і Джеймсом Конноллі захопили Головну поштамту в Дубліні, проголосили Ірландську Республіку — і програли за 6 днів.
Британці розстріляли 15 лідерів. Тяжко поранений Конноллі не міг стояти — його прив'язали до крісла перед розстрілом. Ці страти перетворили на мучеників те, що спершу було непопулярним повстанням, і запустили ланцюг подій, що привели до незалежності Ірландії у 1922 році.
1917: рік двох революцій і вступу США
У Російській імперії накопичились голод, інфляція, недовіра до династії Романових (особливо через Распутіна). 8 березня 1917 року жіночі демонстрації в Петрограді переросли у загальний страйк. Гарнізон Петрограда відмовився стріляти у демонстрантів. 15 березня цар Микола II зрікся престолу — 304 роки правління Романових закінчились.
Тимчасовий уряд продовжив війну — фатальна помилка, що відкрила шлях більшовикам у жовтні. Цар спочатку зрікся на користь брата Михайла Олександровича, але той наступного дня теж відмовився. У ніч з 16 на 17 липня 1918 року більшовики розстріляють всю царську родину в підвалі будинку Іпатьєва в Єкатеринбурзі.
Телеграма Ціммермана і вступ США
У січні 1917 року німецький міністр закордонних справ Артур Ціммерман надіслав послу в Мексиці зашифровану телеграму: пропозицію Мексиці союзу проти США в обмін на повернення Техасу, Аризони і Нью-Мексико.
Британська криптослужба Кімната 40 (Room 40) розшифрувала текст за кілька днів. Британці місяць шукали правдоподібну легенду, звідки вони його взяли (щоб не розкрити, що ламають німецькі шифри), і 24 лютого передали США. 1 березня телеграму опублікували у пресі. 6 квітня 1917 року Конгрес оголосив війну Німеччині. До листопада 1918 у Європу прибуло 2 мільйони американських солдатів — вирішальний фактор поразки Німеччини.
Після війни Кімната 40 трансформувалась у Government Code and Cypher School (GC&CS) — попередник Bletchley Park і сучасного GCHQ. Командувачем АЕФ у Франції був Джон Першинг, який наполягав на самостійному використанні американських сил, а не «м'ясі для начинки» європейських армій.
Пасшенделе, Капоретто і Бальфурська декларація
На Західному фронті британський командувач Дуглас Гайг розпочав 31 липня 1917 року Третю битву під Іпром — відому як Пасшенделе — щоб прорватись до бельгійського узбережжя. 100 днів боїв у багнюці, ~500 тисяч жертв Антанти за просування на 8 км. У 1918 році німці відвоювали все втрачене за кілька днів. Пасшенделе став символом стратегічної безглуздості.
На Італійському фронті 24 жовтня 1917 року австро-німецькі війська (включно з молодим лейтенантом Ервіном Роммелем) розгромили італійську армію під Капоретто. 11 тисяч убитих, 265 тисяч полонених, відступ на 150 км. Слово «caporetto» в італійській мові стало синонімом катастрофи.
2 листопада 1917 року міністр закордонних справ Британії Артур Бальфур у листі до лорда Ротшильда обіцяв сприяти створенню «національного дому для єврейського народу» в Палестині — Бальфурська декларація, фундамент майбутньої держави Ізраїль (1948). Декларація суперечила одночасним обіцянкам арабам про незалежність — джерело конфлікту досі.
Жовтнева революція і вихід Росії з війни
У ніч з 6 на 7 листопада 1917 року (25 жовтня старого стилю) більшовики на чолі з Володимиром Леніним захопили владу в Петрограді. Наступного дня II Всеросійський з'їзд Рад ухвалив Декрет про мир — пропозицію всім воюючим сторонам негайно укласти мир без анексій і контрибуцій.
Антанта відмовилась від переговорів — і більшовикам довелось шукати сепаратного миру з Центральними державами. Лев Троцький як голова делегації провадив тактику «ні війни, ні миру». Коли німці відновили наступ у лютому 1918 року, більшовики прийняли жорсткі умови, які Ленін назвав «принизливим миром».
1918: 14 пунктів Вільсона і Брестський мир
8 січня 1918 року президент США Вудро Вільсон виголосив у Конгресі знамениті 14 пунктів — програму повоєнного устрою: відкрита дипломатія, свобода морів, самовизначення народів, створення Ліги Націй. Це був перший системний план світового порядку.
3 березня 1918 року в Брест-Литовську (сьогодні Брест у Білорусі) Радянська Росія підписала сепаратний мир з Центральними державами. Росія втратила Україну, Польщу, Прибалтику, Фінляндію, Закавказзя — близько третини населення й 90% вугілля. Договір був анульований у листопаді 1918 після капітуляції Німеччини, але до того часу почалась Громадянська війна, і втрачені території перейшли до нових незалежних держав.
Кайзершлахт — остання спроба Німеччини
Брестський мир дозволив Німеччині перекинути 50 дивізій зі Сходу на Захід. Людендорф хотів виграти війну до прибуття основних сил США. Весняний наступ (Kaiserschlacht — «битва кайзера») почався 21 березня 1918 з операції «Михаїл».
Німеччина застосувала нову тактику — штурмові загони (Stoßtruppen): дрібні групи проникали вглиб оборони замість масованого штурму. Це був прообраз бліцкригу, який Вермахт застосує у 1939 році. За 4 місяці німці просунулись на 60 км — більше, ніж Антанта за всі попередні роки. Але Німеччина вичерпала резерви: солдати були виснажені, продовольство закінчувалось через британську морську блокаду («бруквяна зима» 1916–1917 у Берліні забрала ~700 тисяч цивільних життів від голоду).
Стодневний наступ і капітуляція
15 липня 1918 року Друга битва на Марні зупинила останнє німецьке наступання. Ініціативу перехопила Антанта. З 8 серпня 1918 під керівництвом маршала Фердинанда Фоша почався Стодневний наступ — серія перемог, що завершились перемир'ям. Перший день під Ам'єном Людендорф назвав «чорним днем німецької армії».
9 листопада канцлер Макс Баденський оголосив зречення кайзера Вільгельма II (без його згоди). Кайзер утік у Нідерланди, де помер 1941 року. Проголошено Веймарську Республіку.
11 листопада 1918 року о 5:45 ранку в Комп'єнському лісі в особистому штабному вагоні Фоша підписано Комп'єнське перемир'я. Об 11:00 — припинення вогню. Кінець Великої війни.
Той самий вагон Гітлер привіз у Комп'єнський ліс у 1940 році для символічної помсти — капітуляції Франції в тому ж місці.
Версаль і стаття 231
Паризька мирна конференція з січня 1919 року формувала новий світовий порядок. Велика четвірка — Вільсон (США), Клемансо («Тигр» Франції), Ллойд Джордж (Британія), Орландо (Італія) — узгодили умови за 6 місяців. Орландо демонстративно покинув переговори через відмову віддати Італії Фіуме й Далмацію (звідси «vittoria mutilata» — «зневажена перемога», що живила фашизм Муссоліні).
28 червня 1919 року — рівно через 5 років після вбивства Франца Фердинанда — у Дзеркальній залі Версальського палацу (де у 1871 році проголосили Німецьку імперію) підписано Версальський мирний договір. Стаття 231 — «пункт про вину» — покладала на Німеччину виключну відповідальність за війну. Репарації — 132 мільярди золотих марок. Втрата 13% території й колоній. Армія обмежена 100 тисячами. Заборонено авіацію й танки.
Маршал Фош на Версалі сказав пророчо: «Це не мир, це перемир'я на 20 років». Слова збулись у 1939 році.
Окопне життя
Справжнім ворогом солдата на Західному фронті був не ворожий кулемет, а брудна повсякденність. Щури розмірами з кішку, що жерли тіла загиблих, воші, що переносили окопну лихоманку (Bartonella quintana — її ідентифікували лише у 1960-х), і постійна вода по щиколотки.
Окопна стопа (trench foot) — гнилі тканини від вологи. Газова гангрена — від анаеробних бактерій у землі. Понад 1 мільйон солдатів Антанти перехворіло окопною лихоманкою. Один із перших задокументованих випадків — поет Дж. Р. Р. Толкін, ветеран Сомми, якого хвороба змусила повернутись з фронту 1916 року.
Новозеландський хірург Гарольд Гілліс заснував у Сідкапі шпиталь, де за 4 роки зробив ~11 тисяч реконструктивних операцій — буквальний дебют пластичної хірургії як науки.
Нова зброя: гази, танки, літаки
Перша світова була полігоном для технологій, що переформатували XX століття. Хімічна зброя — хлор, фосген, іприт. До кінця війни обидві сторони використали 124 тисячі тонн отруйних речовин, що спричинили понад 1 мільйон жертв.
Танки — дебют 15 вересня 1916 на Соммі. Великий бій з масовим використанням — Камбре (1917), 476 машин. Німеччина побудувала свій A7V лише до 1918 (всього 20 машин); Версаль заборонив їй танки, тож вона таємно розробляла їх у СРСР з 1924 по 1933.
Літаки — перший повітряний бій у жовтні 1914. Німецький ас Манфред фон Ріхтгофен («Червоний барон», ескадра «Літаючий цирк») здобув 80 повітряних перемог, перш ніж загинути 21 квітня 1918 у віці 25 років над Соммою. Британці й німці бомбардували Лондон і Париж цепелінами; британці у відповідь створили перші підрозділи протиповітряної оборони.
Жінки, тварини і поети
До війни жінки Британії й Франції практично не працювали на фабриках. У 1916 році на британські військові заводи стало близько 950 тисяч жінок — їх назвали «canary girls», бо шкіра, волосся і навіть діти жовтіли від контакту з тринітротолуолом (TNT). 400+ загинули від отруєнь і вибухів. У лютому 1918 року Британія дала жінкам старше 30 виборче право.
На війну забрали ~16 мільйонів тварин. Поштовий голуб Cher Ami у жовтні 1918 у Мьоз-Аргонській операції врятував «загублений батальйон» — пролетів 40 км з раною в грудях, нагороджений Croix de Guerre. Чучело голуба досі у Смітсонівському музеї.
Поет Вілфред Оуен, автор «Dulce et Decorum Est», загинув 4 листопада 1918 — за 7 днів до перемир'я — переходячи канал Самбра-Уаза. Його мати отримала телеграму про смерть, коли у Лондоні дзвонили дзвони на честь миру.
Поза Європою: Месопотамія, Африка, Аравія
Месопотамська кампанія (1914–1918) — британсько-індійські війська проти Османів у сучасному Іраку. Висадка у Басрі (листопад 1914) для захисту нафтопроводів Англо-перської нафтової компанії. Катастрофа під Кут-аль-Амарою у квітні 1916 (13 тисяч полонених — найбільша британська капітуляція до Сінгапура 1942 року). Взяття Багдада у березні 1917 — «ми прийшли як визволителі, а не як завойовники». Після війни Сан-Ремо 1920 поставив Ірак під британський мандат.
Східноафриканська кампанія (1914–1918) — найдовша партизанська війна Першої світової. Полковник Пауль фон Леттов-Форбек з 14 тисячами переважно африканських солдатів (аскарі) воював проти ~300 тисяч союзних військ у Німецькій Східній Африці (сучасна Танзанія). Не зазнав великої поразки за 4 роки; здався 25 листопада 1918, через 14 днів після перемир'я (про яке спершу не повірив).
Лоуренс Аравійський і колоніальні війська
Британський офіцер-археолог Т. Е. Лоуренс з 1916 організував Арабське повстання проти Османів. Очолив захоплення Акаби (липень 1917) і Дамаска (жовтень 1918) на чолі арабської кавалерії. Розчарувався, коли Британія і Франція поділили Близький Схід за таємним договором Сайкса-Піко 1916 року, а не дали обіцяну незалежність арабам. Свої «Сім стовпів мудрості» (1926) написав частково з почуття провини. Загинув 1935 в аварії на мотоциклі — саме його випадок спонукав винайти захисний шолом для мотоциклістів.
Близько 2,5 мільйона солдатів з колоній і домініонів воювали в Європі — індійські сипаї (~1,4 млн), сенегальські стрільці, алжирці, в'єтнамці, австралійці, новозеландці, канадці. Їхні імена часто пропадали зі статистик, але без них війна просто не велась би. Досвід колоніальної мобілізації підірвав імперську ієрархію — солдати поверталися додому з новим самопочуттям. Це стало одним із факторів наступної хвилі деколонізації.
Що залишилось після війни
Перша світова війна знищила чотири імперії: Німецьку, Австро-Угорську, Російську й Османську. На їхньому місці виникли нові держави: Польща, Чехословаччина, Югославія, Австрія, Угорщина, Туреччина, незалежні Прибалтика й Фінляндія, Радянський Союз (з 1922).
Версаль був лише першим із п'яти мирних договорів: з Австрією (Сен-Жерменський, вересень 1919), з Болгарією (Нейїський, листопад 1919), з Угорщиною (Тріанонський, червень 1920 — Угорщина втратила 2/3 території, що залишилось травмою досі), з Османською імперією (Севрський, серпень 1920 — не ратифікований через турецьку війну за незалежність).
У 1918–1920 роках планету накрив Іспанський грип (вірус H1N1) — третина людства захворіла, 50–100 мільйонів загинули. Це було більше за всі бойові втрати війни разом узяті. Назва «іспанський» — бо нейтральна Іспанія єдина не цензурувала звіти про хворобу.
Зерна Другої світової
Версаль породив у Німеччині відчуття несправедливого приниження — «Diktat von Versailles». Стаття 231 (про виключну вину Німеччини) і 132 мільярди репарацій давали родючий ґрунт для націоналістичної реакції. Людендорф у 1923 році брав участь у Пивному путчі Гітлера в Мюнхені.
США, попри роль свого президента у Версалі, відмовились від ратифікації: Сенат не схвалив договір, і США так і не вступили в Лігу Націй — ідею власного Вільсона. Останні 17 місяців свого президентства Вільсон, паралізований інсультом, не з'являвся перед кабінетом — країною фактично керувала його дружина Едіт.
Маршал Фош мав рацію. Через 20 років, 22 червня 1940 року, Гітлер привіз у Комп'єнський ліс той самий вагон, у якому Німеччина капітулювала у 1918 — щоб у ньому ж прийняти капітуляцію Франції. Перша світова не закінчилась у Версалі. Вона лише поставила паузу.
Тепер ви маєте загальну картину. Спробуйте сесію питань — побачите, як це все складається в систему.