Матеріали для вивчення
Два речення, і українською в обох те саме слово «моє». Англійською слова різні.
This is my coat.
Це моє пальто.
This coat is mine.
Це пальто моє.
Різницю задає те, що йде далі. Якщо після слова стоїть іменник, потрібна коротка форма. Якщо іменника немає, потрібна довга.
Присвійні прикметники і займенники
Обидві форми показують, чиє щось, і відповідають на питання «чий?». Тому їх називають присвійними. Коротку форму ставлять перед іменником, тобто словом, що називає людину, тварину чи річ. Її називають присвійним прикметником. Довга форма стоїть замість іменника, і її називають присвійним займенником.
Форми ходять парами, і пар усього шість. Яку пару взяти, залежить від власника.
| Хто власник | Перед іменником | Замість іменника |
|---|---|---|
| I | my book | mine |
| you | your book | yours |
| he | his book | his |
| she | her book | hers |
| we | our book | ours |
| they | their book | theirs |
Права колонка потрібна, щоб не повторювати іменник. Речення This is my coat and that is your coat звучить незграбно, а з that is yours воно коротке й природне.
The room is ours.
Кімната наша.
Whose bag is this? It's hers.
Чия це сумка? Її.
Запитання «чий?» англійською звучить whose. Його пишуть без апострофа, бо who's означає who is.
Whose phone is ringing?
Чий телефон дзвонить?
Your означає і «твій», і «ваш», бо you в англійській одне для однієї людини й для кількох. А апострофа в довгих формах немає ніколи.
your's → yours, her's → hers, their's → theirs
His чи her вибирають за власником, а не за річчю. Рід речі значення не має, бо англійські іменники роду не мають.
Taras visits his grandma on Sundays.
Тарас навідує свою бабусю щонеділі.
Olena calls her brother every day.
Олена щодня дзвонить своєму братові.
Українського «свій» в англійській немає. Замість нього беруть присвійне слово того, хто діє. Для I це my, для she це her, для we це our.
We love our little kitchen.
Ми любимо свою маленьку кухню.
Their звучить так само, як there, але there означає «там».
Their car is over there.
Їхня машина он там.
Присвійні слова без артикля
Коротка форма вже сама показує, про який саме предмет ідеться. Тому артикль перед нею не ставлять.
the my book → my book
Одного вказівника достатньо.
Артиклем називають службові слова a, an і the перед іменником. Тут зайві і the, і a. А прикметник, тобто слово, що описує предмет, стоїть між присвійним словом та іменником.
a my friend → my friend
мій друг
my favourite song
моя улюблена пісня
Як розрізнити its і it's
Ця пара плутає навіть носіїв, хоча різниця чітка. Апостроф тут означає не належність, а пропущені літери.
The dog wagged its tail.
Пес завиляв своїм хвостом. Належність, без апострофа.
It's cold today.
Сьогодні холодно. Це скорочення від it is.
Щоб перевірити, вимовте на цьому місці it is. Якщо звучить логічно, потрібен апостроф.
Its ставлять перед іменником, коли власник річ, рослина чи тварина, тобто it. Воно поводиться так само, як my чи her.
The phone is old, but its camera is great.
Телефон старий, але камера в нього чудова.
Як утворюється форма ’s
Коли власник це людина або тварина, до неї просто додають апостроф і s. Порядок при цьому зворотний до українського. Спочатку йде власник, потім річ.
Anna's laptop
ноутбук Анни
my brother's room
кімната мого брата
Якщо власників кілька і слово вже закінчується на s, апостроф ставлять, а другу s не додають. У неправильній множині все лишається як звичайно.
my parents' car
машина моїх батьків
the children's books
книжки дітей
Тому на письмі апостроф показує, скільки власників. Перед s він означає одного, після s кількох.
my sister's room
кімната моєї сестри
my sisters' room
кімната моїх сестер
А коли річ спільна для двох людей, закінчення чіпляють лише до другого імені: Jack and Mia's flat.
Якщо річ уже прозвучала, після ’s її можна не повторювати.
Whose keys are these? They're Mum's.
Чиї це ключі? Мамині.
Але ’s буває і скороченням від is. Якщо після нього стоїть не річ, а місце чи опис, це is.
Tom's in the kitchen.
Том на кухні. Тут ’s означає is.
Поширені помилки
Перша помилка в тому, що коротку форму беруть там, де іменника немає.
This book is my. → This book is mine.
Далі нічого не стоїть, тому потрібна довга форма.
Друга в тому, що перед присвійним словом ставлять артикль.
She took the her bag. → She took her bag.
Артикль і присвійне слово не вживаються разом.
Третя в тому, що апостроф ставлять там, де він означає зовсім інше.
The company changed it's name. → The company changed its name.
It is name сказати не можна, отже апостроф тут зайвий.
Першу помилку видно праворуч від слова. Якщо після нього немає іменника, потрібна довга форма. Другу видно ліворуч, бо перед присвійним словом не буває a чи the. Третю ловить перевірка з it is. Якщо it is на цьому місці не звучить, апострофа немає.