Шість років, які поглинули близько 70—85 мільйонів життів і перекроїли світ. Війна йшла на трьох континентах і в усіх океанах, від норвезького Нарвіка до філіппінського Лейте, від єгипетської пустелі до сибірських військових заводів. Вона почалася німецьким вторгненням у Польщу 1 вересня 1939 і закінчилася капітуляцією Японії на лінкорі «Міссурі» 2 вересня 1945. Між цими датами — Голокост, ядерна зброя, кінець європейських імперій і поява біполярного світу США—СРСР, який проіснує наступні півстоліття.
Хто з ким воював
Союзники (Антигітлерівська коаліція). Велика Британія і її домініони (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка, Індія) — у війні від першого дня. Франція — до червня 1940, далі рух Опору і «Вільна Франція» Шарля де Голля. СРСР приєднався після нападу Німеччини у червні 1941, США — після Перл-Гарбора у грудні 1941. Також Польща, Норвегія, Греція, Югославія, Китай (у війні з Японією від 1937), пізніше — Бразилія і десятки інших. Лідери «великої трійки»: Франклін Делано Рузвельт, Вінстон Черчилль, Йосип Сталін.
Країни Осі. Нацистська Німеччина Адольфа Гітлера, фашистська Італія Беніто Муссоліні, імператорська Японія (формально під імператором Хірохіто, фактично під військовим урядом). Сателіти і союзники: Угорщина, Румунія, Болгарія, Фінляндія (вела окрему «війну-продовження» проти СРСР), Словаччина, Хорватія, режим Віші у Франції, Таїланд. Вісь не була єдиним блоком — три головні союзники координувалися слабко і ніколи не воювали як одна армія.
Фази Другої світової
Друга світова — це насправді кілька воєн, що зрослися. Ми розділимо її на 5 фаз. Бліцкриг (1939—1940): Німеччина громить Польщу, Скандинавію і Францію за тижні. Глобалізація (1941—1942): напад на СРСР, Перл-Гарбор, японський прорив у Тихому океані — війна стає світовою. Перелом (1942—1943): Мідвей, Ель-Аламейн, Сталінград, Курськ — стратегічна ініціатива переходить до союзників. Наступ союзників (1944): День Д у Нормандії, операція «Багратіон» у Білорусі, повернення США на Філіппіни. Капітуляція Осі (1945): Берлін, Хіросіма, Наґасакі, USS «Міссурі». Після хронології — короткий епілог про наслідки.
1 вересня 1939: вторгнення в Польщу
О 4:45 ранку 1 вересня 1939 німецький лінкор «Шлезвіг-Гольштейн» відкрив вогонь по польському гарнізону на Вестерплятте у Гданську. Одночасно через кордон рушили близько 1,5 мільйона німецьких солдатів, 2 700 танків і 2 000 літаків. Це була перша демонстрація «бліцкригу» — узгоджених ударів танкових клинів, авіації і моторизованої піхоти. Польська армія, переважно піхотна і кавалерійська, не мала відповіді.
2 вересня Британія і Франція пред'явили Німеччині ультиматум; 3 вересня оголосили війну. 17 вересня 1939 зі сходу в Польщу увійшла Червона армія — за таємним протоколом Пакту Молотова—Ріббентропа (23 серпня 1939) Гітлер і Сталін поділили Східну Європу. До початку жовтня Польща впала. Уряд утік до Лондона, де очолив еміграційний опір. У підкорених землях розпочалась окупація: гетто, масові розстріли освіченого класу (операція «Танненберг», Катинь у 1940).
«Дивна війна» — Sitzkrieg
Британія і Франція оголосили війну, але реально не воювали. З вересня 1939 до травня 1940 на західному фронті стояла тиша — союзники сиділи за лінією Мажино, німці за Західним валом. Французькі солдати грали в карти, англійські розкидали з літаків листівки. Цей період німці назвали «Sitzkrieg» («сидяча війна»), британці — «Phoney War», французи — drôle de guerre («дивна війна»).
Логіка Парижа і Лондона була оборонною: повторити стратегію Першої світової, виснажити Німеччину блокадою. Логіка Берліна — виграти час, перегрупувати дивізії з Польщі і вдарити навесні. Це був стратегічний прорахунок союзників: бліцкриг, який за три тижні знищив Польщу, через вісім місяців знищить і Францію.
Данія, Норвегія, Дюнкерк
9 квітня 1940 Німеччина без оголошення війни вторглась у нейтральні Данію і Норвегію. Данія здалася за день. У Норвегії бої тривали два місяці; британські й французькі експедиційні сили висадилися в Нарвіку, але були евакуйовані у червні. Метою Гітлера було забезпечити постачання шведської залізної руди через норвезькі порти і відрізати Британію від північної Атлантики.
10 травня 1940 Вермахт ударив на захід — через Бельгію, Нідерланди й, ключове, через Арденни, де французи не очікували танків. За десять днів німецькі клини вийшли до Ла-Маншу і відрізали союзні війська на півночі. Між 26 травня і 4 червня 1940 у ході «Операції Дайнамо» з пляжів Дюнкерка на сотнях військових і цивільних суден на британський берег евакуювали близько 338 тисяч солдатів — більшість техніки залишили на пляжах. Це була катастрофа, яку Черчилль перетворив на національну легенду.
Падіння Франції
Після Дюнкерка німецькі армії повернули на південь. 14 червня 1940 Вермахт без бою увійшов у Париж — уряд оголосив місто «відкритим», щоб уникнути руйнувань. 22 червня 1940 у Комп'єнському лісі — у тому самому залізничному вагоні, де у 1918 році німці підписали капітуляцію Першої світової — маршал Філіпп Петен підписав перемир'я з Гітлером. Франція впала за шість тижнів.
Країну поділили: північ і атлантичне узбережжя — пряма німецька окупація; південь — колабораціоністський режим Віші на чолі з Петеном. У Лондоні бригадний генерал Шарль де Голль 18 червня 1940 виголосив радіозвернення BBC: Франція програла битву, але не війну. Так народився рух «Вільна Франція», який воюватиме далі — у Африці, Сирії, потім у самій Франції разом із внутрішнім Опором (Résistance).
Битва за Британію
З червня 1940 Британія залишилась сама. Гітлер планував вторгнення — операцію «Морський лев» — але для цього потрібно було знищити Королівські військово-повітряні сили (RAF), щоб німецькі баржі змогли перетнути Ла-Манш. З липня по жовтень 1940 над південною Англією тривала Битва за Британію: близько 2 500 пілотів RAF (включно з польськими, чеськими, канадськими) на «Спітфайрах» і «Гаррікейнах» проти куди численнішого Люфтваффе.
RAF мала перевагу — мережу радарних станцій Chain Home і централізовану систему наведення. Восени Гітлер переключив бомбардування на Лондон та інші міста — почався «Бліц» (Blitz), який тривав до травня 1941 і забрав близько 40 тисяч цивільних життів. Британія вистояла. Операцію «Морський лев» відклали на безстроково. Черчилль про пілотів: «Ніколи в історії людських конфліктів так багато не завдячували так багато стільком небагатьом».
Балкани, Греція, Югославія
Восени 1940 Муссоліні з Албанії напав на Грецію — і отримав ганебну поразку. Італійці відступили; греки навіть зайшли у південну Албанію. Гітлер мусив рятувати союзника. У квітні 1941 Вермахт ударив через Балкани: Югославія капітулювала за 11 днів, Греція — за три тижні. Британські експедиційні сили евакуювали на Крит, але Крит впав у травні 1941 після безпрецедентної повітряно-десантної операції — німці втратили стільки парашутистів, що Гітлер більше ніколи не наважився на велику десантну операцію.
Балканська кампанія була блискавичною, але відсунула план «Барбаросса» на 5 тижнів — з середини травня на 22 червня. Ці 5 тижнів стануть вирішальними під Москвою наприкінці року. У Югославії під керівництвом комуніста Йосипа Броза Тіто розпочнеться партизанська війна — найдієвіша в окупованій Європі.
«Барбаросса»: 22 червня 1941
О 3:15 ранку 22 червня 1941 понад 3 мільйони німецьких і союзницьких солдатів, 3 600 танків і 2 700 літаків перетнули радянський кордон. Операція «Барбаросса» була найбільшим вторгненням в історії. Гітлер планував знищити СРСР за 8—10 тижнів, до зими — за принципом бліцкригу. Сталіна попереджали і британська розвідка, і радянські шпигуни в Японії і Швейцарії — але він проігнорував.
Перший місяць був катастрофою для Червоної армії: оточення під Мінськом, Білостоком, Києвом (вересень — близько 600 тисяч полонених — найбільший «казан» в історії), Вязьмою. До листопада Вермахт стояв за 30 кілометрів від Москви, бачив у бінокль шпилі Кремля. На окупованих територіях нацисти запровадили Generalplan Ost: винищення євреїв (масові розстріли айнзатцгрупами — Бабин Яр у Києві 29—30 вересня 1941, понад 33 тисячі убитих за два дні), знищення радянських військовополонених (близько 3 мільйонів загинули в німецьких таборах від голоду й хвороб), плани заселення слов'янських земель німецькими колоністами.
Битва за Москву
До листопада 1941 Вермахт виснажився. Дороги розкисли від осінніх дощів («распутіца»), потім ударили морози до —30°C — німецькі солдати у літніх шинелях, танкові двигуни замерзають, мастило застигає. Сталін перекинув з Далекого Сходу свіжі сибірські дивізії — після того як радянський шпигун Ріхард Зорге у Токіо підтвердив, що Японія не нападе на СРСР зі сходу.
5 грудня 1941 Червона армія під командуванням маршала Георгія Жукова розпочала контрнаступ під Москвою. Уперше за всю війну Вермахт відступив. До початку 1942 німців відкинули на 100—250 кілометрів. Бліцкриг провалився — попереду була довга війна на виснаження, до якої Німеччина не була готова економічно. Гітлер відразу ж зняв із посад низку генералів і взяв особисте командування сухопутними військами.
Перл-Гарбор: вступ США
О 7:48 ранку 7 грудня 1941 353 японські літаки з шести авіаносців атакували американську тихоокеанську базу Перл-Гарбор на Гаваях. Три години — і вісім американських лінкорів пошкоджені або потоплені, понад 2 400 загиблих. Японія зробила ставку на швидку перемогу: одним ударом вибити американський флот, захопити нафтові поля Голландської Ост-Індії і забезпечити собі ресурси для війни.
Прорахунок був стратегічним. Президент Франклін Делано Рузвельт наступного дня в Конгресі назвав 7 грудня «днем, що житиме у безчесті». США оголосили війну Японії. 11 грудня 1941 Гітлер, у виконанні союзницьких зобов'язань (і з самовпевненості), оголосив війну США — найгірше стратегічне рішення у його кар'єрі. Війна перестала бути європейською. Промисловий потенціал США — вдвічі більший за німецько-японський разом узятий — увімкнувся проти Осі.
Японський прорив у Тихому океані
За пів року після Перл-Гарбора Японія створила найбільшу за всю свою історію імперію. Грудень 1941—січень 1942: захоплено Гонконг, Гуам, Уейк. 15 лютого 1942: падіння Сінгапуру — британська «неприступна фортеця» здалася 80-тисячному японському корпусу за тиждень. Це була найбільша поразка британської зброї в історії. Травень 1942: американський генерал Дуглас Макартур евакуюється з Філіппін зі словами «Я повернуся»; 76 тисяч американських і філіппінських солдатів здалися і пройшли через «Батаанський марш смерті» — 100-кілометровий перехід під палючим сонцем без води і їжі, тисячі загинули.
Японці захопили Бірму, Малайю, Голландську Ост-Індію (нинішня Індонезія), вийшли на підступи до Австралії і Індії. Здавалося, що зупинити їх неможливо. Але технологічно війна змінилась — у Тихому океані вирішували не лінкори, а авіаносці. І в авіаносцях у японців переваги вже не було.
Мідвей: червень 1942
4—7 червня 1942 року біля атолу Мідвей у центральному Тихому океані американський флот зустрів японську ударну групу адмірала Нагумо. Адмірал Честер Німіц мав вирішальну перевагу: американські криптоаналітики розшифрували японський військово-морський код JN-25, тож США знали, де і коли буде атака.
Битва тривала чотири дні. Японія втратила 4 авіаносці з шести найкращих, понад 250 літаків і ядро своїх досвідчених льотчиків. США втратили один авіаносець («Йорктаун»). Це була стратегічна катастрофа Японії: ініціативу в Тихому океані вона більше ніколи не повернула. Мідвей став тихоокеанським поворотним пунктом — рівнозначним Сталінграду на Східному фронті, тільки на пів року раніше.
Ель-Аламейн
У Північній Африці німецько-італійський Африканський корпус під командуванням генерала Ервіна Роммеля («Лис пустелі») з 1941 року тіснив британців у бік Єгипту і Суецького каналу. Влітку 1942 Роммель був за 100 кілометрів від Александрії — здавалося, ще одна перемога, і Британська імперія втратить свою «головну артерію».
У серпні 1942 командування 8-ї британської армії прийняв генерал Бернард Монтгомері. Він готувався методично: накопичив людей, танки, артилерію — переваги стало 2:1. Друга битва при Ель-Аламейні (23 жовтня — 11 листопада 1942) тривала 20 днів. Британці пробили німецько-італійську оборону і погнали Роммеля назад. 8 листопада в Марокко й Алжирі висадилися американці (операція «Смолоскип» — Torch). Африканський корпус опинився в кліщах і у травні 1943 капітулював у Тунісі. Черчилль про Ель-Аламейн: «Це не кінець. Це навіть не початок кінця. Але це, можливо, кінець початку».
Сталінград
Влітку 1942 Гітлер ударив на південь — на Кавказ за нафтою і на Волгу. Місто Сталінград (нині Волгоград) опинилося на гострю удару — і набуло символічного значення. Битва за Сталінград тривала з 17 липня 1942 по 2 лютого 1943. У серпні 1942 6-та армія генерала Фрідріха Паулюса увійшла в місто. Почалися шість місяців пекла — бої за кожен будинок, за кожен поверх, у руїнах тракторного заводу і елеватора. Радянські снайпери (Василь Зайцев), штурмові групи, нічні атаки.
19 листопада 1942 Червона армія розпочала операцію «Уран» — два танкові клини оточили 6-ту армію в самому Сталінграді. Гітлер заборонив відступ. Спроба прориву генерала Манштейна не вдалася. 2 лютого 1943 залишки 6-ї армії — близько 91 тисячі солдатів на чолі з фельдмаршалом Паулюсом (Гітлер його щойно підвищив, натякаючи на самогубство — фельдмаршали не здаються) — капітулювали. Загальні втрати під Сталінградом — понад мільйон з обох сторін. Це був стратегічний поворот на Східному фронті: Вермахт уже ніколи не наступав на всю довжину фронту.
Курськ: найбільша танкова битва
Літо 1943. Біля міста Курськ на радянсько-німецькому фронті утворився великий виступ — «дуга». Гітлер запланував операцію «Цитадель»: ударами з півночі і півдня зрізати виступ, оточити радянські війська і відновити стратегічну ініціативу. Радянське командування знало про план через розвідку (зокрема через «Кембриджську п'ятірку» в Лондоні) і встигло підготувати глибоку оборону — мінні поля, протитанкові рови, ешелоновані позиції.
Битва тривала з 5 липня по 23 серпня 1943. Найвідоміший епізод — танковий бій під Прохорівкою 12 липня 1943, де зійшлися сотні танків з обох сторін; це найбільша зустрічна танкова битва в історії. Точну кількість досі сперечаються істориками — від 600 до 1 200 машин разом. «Цитадель» провалилася. Після Курська Вермахт уже не вів стратегічних наступальних операцій на Сході — тільки оборонні бої з постійним відступом.
Сицилія і падіння Муссоліні
10 липня 1943 союзники висадилися на Сицилії (операція «Хаскі»). За 38 днів американські й британські війська під командуванням Ейзенгауера, Паттона і Монтгомері зайняли острів. У Римі це викликало політичний обвал: 25 липня 1943 Велика фашистська рада скинула Муссоліні; король Віктор Емануїл III доручив сформувати уряд маршалу Бадольйо. Муссоліні арештували і ув'язнили в готелі високо в Апеннінах.
3 вересня 1943 новий італійський уряд таємно підписав перемир'я з союзниками. Німці миттєво окупували пів-Італії. У вересні 1943 спецзагін Отто Скорцені звільнив Муссоліні з ув'язнення на гірській дорозі — і той очолив маріонеткову Італійську соціальну республіку на півночі. Бої в Італії триватимуть ще півтора року — повільне просування союзників через гірський хребет, Монте-Кассіно, Анціо, до Рима, який упав 4 червня 1944.
Тегеранська конференція
З 28 листопада по 1 грудня 1943 у іранській столиці зустрілися лідери «великої трійки» — Рузвельт, Черчилль і Сталін. Це була їхня перша особиста зустріч за всю війну. Місце — Тегеран — було компромісом: Сталін відмовлявся летіти далі через побоювання за здоров'я і безпеку шифр-зв'язку.
Ключове рішення: відкриття другого фронту в Західній Європі навесні 1944 — Сталін наполягав на цьому ще з 1941 року. Союзники погодилися; план отримав назву «Оверлорд». Натомість Сталін зобов'язався вступити у війну проти Японії після капітуляції Німеччини. Обговорили майбутні кордони Польщі (зсунути на захід за рахунок Німеччини), створення міжнародної організації безпеки (майбутньої ООН). Тегеран не лише змінив воєнну стратегію — він почав формувати післявоєнний порядок, у якому СРСР отримував Східну Європу.
День Д: Нормандія, 6 червня 1944
Під загальним командуванням американського генерала Дуайта Айзенгауера союзники готували «Оверлорд» понад рік: 156 тисяч солдатів першої хвилі, 5 тисяч кораблів, 11 тисяч літаків. Десантні плацдарми отримали кодові імена: Юта, Омаха, Голд, Джуно, Сорд. Німців ввели в оману — операція «Стійкість» (Fortitude) переконала Берлін, що головний удар буде у Па-де-Кале, а не в Нормандії.
О 6:30 ранку 6 червня 1944 розпочалась найбільша десантна операція в історії. Найкривавішим виявилось пляж Омаха, де американці втратили близько 2 000 солдатів за день під вогнем добре укріплених німецьких бункерів. Але до вечора плацдарм був утриманий. До серпня в Нормандії висадилось понад мільйон союзних солдатів. 25 серпня 1944 війська генерала Леклерка ввійшли в Париж — місто звільнено. Де Голль пройшов Єлисейськими полями. «Париж скривджений! Париж знищений! Париж замучений! Але Париж звільнений!»
«Багратіон»: розгром у Білорусі
Поки союзники висаджувались у Нормандії, на Сході готувався удар у п'ять разів більший за масштабом. 22 червня 1944 — рівно у третю річницю «Барбаросси» — Червона армія розпочала операцію «Багратіон» у Білорусі. 1,7 мільйона солдатів, 4 тисячі танків, 24 тисячі гармат на фронті 1 100 кілометрів. Назву взяли на честь грузинського князя і генерала, що загинув при Бородіно у 1812.
За шість тижнів була повністю знищена німецька Група армій «Центр» — близько 350—400 тисяч убитих, поранених і полонених. Це була найбільша поразка Вермахту за всю війну, більша за Сталінград. Червона армія за літо просунулась на 600 кілометрів — від Мінська до передмістя Варшави. У липні 1944 Сталін провів «Парад полонених»: 57 тисяч німецьких солдатів і офіцерів пройшли вулицями Москви; за ними йшли поливальні машини — символічне «змивання» сліду нацизму.
Варшавське повстання
1 серпня 1944 у Варшаві розпочалось повстання Армії Крайової — польського підпілля, підпорядкованого еміграційному уряду в Лондоні. Розрахунок: підняти повстання, поки Червона армія за Віслою, звільнити столицю своїми силами і зустріти радянців уже як господарі. Повстанці утримували центр міста 63 дні.
Червона армія, яка стояла за кілометри від Праги — правобережного передмістя Варшави — не рушила далі. Сталін відмовив у допомозі і не пускав союзницьких літаків з Італії на свої аеродроми для дозаправки. Без зовнішньої допомоги повстання потонуло в крові: близько 200 тисяч поляків загинуло, Варшава була цілеспрямовано зруйнована німцями вщент. Це був політичний хід Сталіна — знищити антирадянське крило польського руху Опору руками Гітлера, щоб потім без перешкод встановити в Польщі прорадянський уряд.
Маркет-Гарден і Арденнський прорив
У вересні 1944 Монтгомері запропонував зухвалий план — операція «Маркет-Гарден»: повітряний десант захоплює мости через канали і річки в Нідерландах, танкова колона стрімко рухається на Арнем і відкриває шлях у Рур. Десант не вдався: 1-ша британська повітрянодесантна дивізія при Арнемі була оточена і розбита. «Міст занадто далеко» — формула, яка пояснює, що єдиний шанс закінчити війну до Різдва 1944 було втрачено.
16 грудня 1944 Гітлер кинув останні резерви у Арденнський прорив (Battle of the Bulge): останній великий наступ Вермахту, мета — розколоти союзницький фронт і вийти на Антверпен. У перші дні німці прорвалися на 80 кілометрів — це створило «виступ» на карті, звідки і назва. Американські 101-ша повітрянодесантна в Бастоні утримала позиції; погода прояснилась, союзницька авіація відновила удари. До кінця січня 1945 виступ ліквідували. Це коштувало Вермахту останніх боєздатних дивізій на Заході.
Повернення на Філіппіни: Лейте
20 жовтня 1944 генерал Дуглас Макартур, як і обіцяв у 1942, повернувся на Філіппіни. Висадка на острові Лейте супроводжувалась найбільшою морською битвою в історії — битва в затоці Лейте (23—26 жовтня 1944). Японія кинула майже все, що залишалось від Об'єднаного флоту. Втратила чотири авіаносці, три лінкори (включно з гігантом «Мусасі»), десятки крейсерів і есмінців. Японський флот як стратегічна сила перестав існувати.
У цій битві японці вперше масово застосували камікадзе — пілотів-смертників, які цілеспрямовано протаранювали кораблі. Тактика відчаю: ніщо інше вже не зупиняло американські авіаносні групи. До кінця війни близько 3 800 камікадзе виконали свій останній політ; вони потопили близько 50 союзницьких кораблів і пошкодили сотні. Філіппіни звільняли до серпня 1945; столиця Маніла впала в березні після місяця жорстоких вуличних боїв.
Ялта: лютий 1945
З 4 по 11 лютого 1945 у Лівадійському палаці в Ялті (Крим) втретє зібралась «велика трійка»: Рузвельт, Черчилль, Сталін. Війна вже наближалась до кінця: Червона армія була за 60 кілометрів від Берліна, союзники переходили Рейн. Питання було не «як перемогти», а «що далі».
Рішення, які формували післявоєнний світ. Поділ Німеччини на чотири окупаційні зони (США, Британія, Франція, СРСР), Берлін теж розділили на чотири сектори. Підтверджено перенесення кордонів Польщі на захід за лінією Одер—Нейсе. Сталін підтвердив зобов'язання вступити у війну проти Японії через 2—3 місяці після капітуляції Німеччини. Узгоджено створення Організації Об'єднаних Націй. Усна обіцянка «вільних виборів» у Східній Європі стала декоративною — Сталін не збирався її виконувати, і обидва західні лідери це знали. Ялта стала фундаментом холодної війни.
Іводзіма та Окінава
Поки в Європі союзники наближались до Берліна, у Тихому океані американська морська піхота йшла від острова до острова до самої Японії. Іводзіма (19 лютого — 26 березня 1945) — крихітний вулканічний острів за 1 200 кілометрів від Токіо, потрібен як аварійний аеродром для бомбардувальників B-29. 36 днів боїв, близько 6 800 загиблих американців, майже всі 21 тисяча японських захисників. Знаменитий знімок піднятого американського прапора на горі Сурібачі (фото Джо Розенталя) став однією з найвідоміших фотографій століття.
Окінава (1 квітня — 22 червня 1945) — 82 дні боїв на найбільшому острові архіпелагу Рюкю. Понад 12 тисяч американських і близько 100 тисяч японських військових загиблих, плюс величезні втрати серед цивільних — тисячі окінавців покінчили життя самогубством, повіривши японській пропаганді про звірства американців. Окінава дала США аеродроми за 600 кілометрів від Кюсю — і дала зрозуміти, у скільки життів обійдеться вторгнення на основні острови Японії. Цей розрахунок зіграє роль у рішенні застосувати атомну бомбу.
Битва за Берлін
16 квітня 1945 Червона армія, понад 2,5 мільйона солдатів під командуванням маршалів Жукова і Конєва, розпочала Берлінську наступальну операцію. До 25 квітня місто було повністю оточене. Того ж дня американські й радянські солдати зустрілись на Ельбі біля міста Торгау — Німеччина розрізана надвоє.
Бої за Берлін тривали два тижні. Старі солдати фольксштурму і 14-літні гітлерюгенди обороняли руїни проти ветеранів Сталінграда. 30 квітня 1945 у бункері під Рейхсканцелярією Адольф Гітлер вчинив самогубство разом зі свіжовіндалкуваною дружиною Євою Браун — застрелився, вона прийняла ціанід. Перед цим за заповітом призначив наступником адмірала Карла Деніца. 2 травня 1945 гарнізон Берліна капітулював. Над Рейхстагом підняли радянський прапор — фотографія Євгенія Халдея стала іконою.
Капітуляція Німеччини
Уряд Деніца розіслав парламентерів. 7 травня 1945 у Реймсі в штабі Ейзенгауера генерал Йодль підписав акт безумовної капітуляції — він набирав чинності о 23:01 за центральноєвропейським часом 8 травня. Сталін наполіг на повторній церемонії в Берліні, де акт у нічний час підписав фельдмаршал Кейтель. За московським часом це вже було 9 травня — звідси різні дати «Дня перемоги» на Заході (8 травня, V-E Day) і у пострадянських країнах (9 травня).
Війна в Європі тривала 5 років 8 місяців і 6 днів. Союзницькі війська звільняли табори смерті: Аушвіц (Червона армія, 27 січня 1945), Берген-Бельзен (британці, квітень), Дахау (американці, квітень), Бухенвальд. Світ вперше побачив на власні очі масштаб Голокосту — систематичного винищення європейського єврейства, близько 6 мільйонів жертв. До них слід додати ромів, гомосексуалістів, інвалідів, політичних опонентів. Слово «геноцид», вигадане у 1944 юристом Рафаелем Лемкіним, стало юридичним терміном — у Нюрнберзі.
Хіросіма та Наґасакі
Японія продовжувала воювати. Уряд відмовлявся прийняти умови безумовної капітуляції з Потсдамської декларації (26 липня 1945). Президент Гаррі Трумен (Рузвельт помер 12 квітня 1945) санкціонував застосування нової зброї, створеної у рамках секретного Манхеттенського проекту. О 8:15 ранку 6 серпня 1945 бомбардувальник B-29 «Енола Гей» скинув на Хіросіму уранову бомбу «Малюк» (Little Boy). Близько 80 тисяч загиблих миттєво; за рік — близько 140 тисяч від наслідків.
9 серпня 1945 над Наґасакі підірвали плутонієву бомбу «Товстун» (Fat Man) — близько 70 тисяч жертв. Того ж дня СРСР, виконуючи Ялтинські зобов'язання, оголосив війну Японії і вторгся в Маньчжурію. 15 серпня 1945 імператор Хірохіто вперше в історії звернувся до японського народу по радіо: Японія приймає капітуляцію. Чи були бомби військово необхідними — досі історична суперечка. Щодо їхнього психологічного ефекту суперечок немає: вони відкрили ядерну добу і стали постійним фактором міжнародної політики на наступні 80 років.
USS «Міссурі», Потсдам, Нюрнберг
2 вересня 1945 на палубі американського лінкора USS «Міссурі» у Токійській затоці міністр закордонних справ Японії Сіґеміцу і начальник Генштабу Умедзу підписали акт капітуляції перед генералом Макартуром. Друга світова війна офіційно закінчилась — за 6 років і 1 день після нападу на Польщу.
З 17 липня по 2 серпня 1945 у Потсдамі відбулась остання конференція трьох — Трумен, Сталін, спочатку Черчилль (його посеред конференції змінив прем'єр-переможець Лейбористів Клемент Еттлі). Підтвердили окупаційну структуру Німеччини, обмін полоненими, репарації. Трумен між справою згадав про «нову бомбу великої руйнівної сили» — Сталін не виявив здивування (він уже знав через шпигунів). З 1945 по 1949 у Нюрнберзі Міжнародний військовий трибунал судив 24 нацистських лідерів — 12 засуджені до смертної кари, серед них Герінг (отруївся напередодні страти), Ріббентроп, Кейтель, Йодль. У жовтні 1945 заснована Організація Об'єднаних Націй — спадкоємиця Ліги Націй, але вже з ефективною Радою Безпеки.
Що залишилось після війни
Людська ціна. Близько 70—85 мільйонів загиблих, з них приблизно дві третини — цивільні. СРСР втратив близько 27 мільйонів, Китай — 15—20, Польща — 6 (з них 3 мільйони польських євреїв), Німеччина — 7, Японія — 3. Голокост: близько 6 мільйонів європейських євреїв систематично винищені.
Геополітична ціна. Європа перестала бути центром світу. Британія і Франція виснажені — у наступні 20 років їхні колоніальні імперії в Індії, Південно-Східній Азії, Африці розваляться. На місці шести великих держав довоєнного світу залишились дві наддержави — США і СРСР — з ядерною зброєю, ідеологічним протистоянням і з готовністю відразу перейти до нового конфлікту. Холодна війна почнеться вже за два роки. Ялтинсько-Потсдамський порядок проіснує до 1991 року. ООН, бреттон-вудські інституції (МВФ, Світовий банк), Загальна декларація прав людини (1948), Женевські конвенції (1949) — це інституційний спадок війни, який досі визначає правила міжнародного співжиття. Друга світова перетворила геополітику зі справи Європи на справу всього світу — і ця глобальність нікуди не поділася.